Весільний рушник

ВЕСІЛЬНИЙ РУШНИК - одна з найдавніших традицій українців. І для того, щоб сила предків передалася молодій сім'ї повною мірою, потрібно знати та дотримуватися ряду наскладних, але дуже важливих правил.

Найменша кількість рушників, що потрібна для весілля - п'ять: рушник, на який ставатимуть молоді; рушники на ікони для нареченого та нареченої; рушник, яким молодій парі пов'язують  руки; рушник під коровай. 

Рушник, на який наречений і наречена ставатимуть ногами, ні в якому разі не повинен містити в собі зображення квітів чи птахів. Квіти та птахи символізують основні сімейні цінності - спільне життя, кохання, дітей, тому під ноги їх не кладуть. На цьому рушникові краще вишивати рослинний орнамент, елементами якого можуть бути калина, виноград, дубове листя та жолуді. Головна вимога до рушника, що стелеться під ноги молодятам, - неперервність орнаменту від краю до краю, щоб не переривалася життєва дорога молодого подружжя.

Рушники для ікон мають бути різними для нареченої та нареченого. Спільним елементом на орнаментах цих рушників є квіти лілії, що символізує собою продовження роду, а на жіночих рушниках - ще й незайманість, та виноградне листя з виноградними гронами, що символізує достаток в домі. На жіночому рушникові вишивають також калину - символ жіночого начала, на рушнику наречного - дубове листя та жолуді, що означають стабільність та чоловічу руку в домі, силу та здоров'я.

Рушник під коровай - найбільш яскравий та змістовний, для нього практично не існує таких обмежень, як для попередніх двох, швидше, навпаки. На ньому можна вишивати квіткові композиції, зокрема, найбільш поширені - квіти лілії татроянди в поєднанні одна з одною або окремо. До них можна додати інші квіти. Окрім того, на "коровайному" рушнику вишивають пташині пари. Найчастіше на весільних рушниках вишивають пари голубів, що символізують любов і згоду; лебедів, як знак вірності молодих один одному; ластівок, що символізують весну та кохання. Крім того, на цьому рушнику зображаються весільні обручки та написи - побажання.

Рушник, яким пов'язують руки молодятам, може поєднувати у собі елементи з рушників, що вишивалися на ікони. Також на ньому можуть бути присутні елементи, характерні для "коровайного" рушника, вишиваються обручки і написи. Вишиваючи рушник з обручками, важливо памятати, що вони не мають бути до кінця зімкнені.

Процес вишивання весільного рушника має свої правила, що визначаються стародавніми каконами.

Перше основне правило: весільні рушники кожна дівчина має вишивати власноруч. Людина, що вишиває, повинна знати зміст символів, має бути сама доброзичливою, і вишивати його з добрими намірами. А замовляючи весільний рушник кому б то не було іншому, майбутня дружина ризикує внести в майбутнє свого подружнього життя чужі думки та бажанняч, які можуть бути і недобрими. Та й вишиваючи власноруч, слід пильнувати за власним настроєм і не допускати поганих думок. Якщо  ж під час роботи находять негативні емоції - краще відкласти її на деякий час і повернутися до вишивання тоді, коли настрій покращиться.

Друге основне правило стосується вибору матеріалу. Весільний рушник не повинен мати обрізних країв. Досить часто зустрічаються обрізні рушники, в яких довга сторона оброблена мережкою або просто підрублена. Такий рушник не варто використовувати для весільних обрядів. Зовсім нприпустимим є вишивання весільного рушника на двох зшитих між собою шматках полотна. Найкраще вишивати весільний рушник на цільнотканому полотні.

Якщо в роботі трапляються дрібні огріхи, то їх не потрібно випорювати, щоб не вносити плутанину в свою долю. Наші предки вважали, що коли лицьва сторона виробу гарна, а зі звороту перетягнуті нитки і стирчать вузли, то й життя буде про людське око.

Хай знання і використання цих правил допоможе кожній сім'ї бути щасливою!